Бруківка, лавочка у парку
Це все для них, все без останку.
Трамвайчик стих
І запалились ліхтарі.
Він не порушував спокою
Вони сиділи там самі
Вона тендітною рукою
Йому водила по спині.
І кожен рух руки її
Його доводив до межі.
Здавалось вечір був для них,
для них одних таких чужих,
незрозумілих і складних,
водночас милих і простих.
Вони любили так сидіти
в нічному парку лиш одні,
Вони любили говорити
про їхні будні непрості.
Вони сиділи в тишині
І їм світили ліхтарі.