Від автора
Вірші пишу з першого разу і вже потім не виправляю, нічого не дописую, не видаляю і більше не повертаюсь.
Ця збірка написана на одному диханні.
Віршами це важко назвати.
Безструктурні.
Бентежні.
Але спробуйте почути шепіт води.
------------------------------------
1.
Голодне гудіння живота,
відволікає від шепоту трав.
Хтось в неї впав вечірнім дзвоном
у тумані.
Дивиться на чорні руки,
що копали криницю.
Тепер відра будуть повні життям
------------------------------------
2.
Туман крові, побитих облич обманом
Босі ноги летять по стежині
невпізнана прийшла
невпізнана піде
попереду прірва, позаду життя
де присмерку сну – голос білого неба:
- Схаменись!
Господи зглянься.
------------------------------------
3.
Листям засипало вулиці,
і вже не так видно криницю.
Все глибше і глибше калюжі
і боса взула взуття...
-------------------------------------
4.
Жінка яка стала бабусею
Вітер поривом онуку приніс.
Живіт осушило, палає трава.
Заплющила очі думками –
летить.
Торкаючись пальцями ніг верхівок дерев
-------------------------------------
5.
Берег, сукня на піску.
Босі ноги у воді
Соловейко із грудей заливає простір піснею
Запах скрипки тоненьким струмочком врізається в мозок,
і худорляві пальці смичком ріжуть струни
-------------------------------------
6.
Твоя усмішка з подихом шкіри,
розганяє мою кров по капілярах,
як зграю пташок пострілом.
І я ось-ось вибухну від пристрасті
-------------------------------------
7.
Дощ взимку
Мокре каміння врізається в сніг.
Нагріває повітря.
Рівень вологості розриває взуття.
Обличчя в краплинках.
Морозно!
Але ніхто не побачить твоїх
сліз.
------------------------------------
8.
Ранок
Усмішка сонця,
кава у склянці
Подихом вітру –
наповнилась кров...
-----------------------------------
9.
Перемога самогубця. Вихід Є!
Твої озера відкриті,
наповнені смаком.
Куля заряджена, спить
у стволі.
Худі пальці стискають залізо,
сльоза біжить по щоці.
Краплі душі вириваються в простір.
Крик!
Крик!
Постріл!
Пробудження кулі.
Вибиті двері…
Твої озера закриті
Наповнені смаком.
Смаком життя, коштуй перемогу.
Куля здохла пробиваючи стелю .
Куля померла життя не забравши.
Двері відкриті,
іди ВИХІД Є!
-----------------------------------
10.
Вітер в полі співає,
розганяючи білі хмари.
Відро затонуло в криниці.
Білі долоні закрили біле
обличчя.
А в полі мерці цілуються.
Довгоочікувана зустріч.
------------------------------------
11.
Вода по коліно і
біле тіло вже злилось з рибами.
Мисливські стволи наздогнали і
почервонівши від пострілів,
але вода відбивала залізо,
малюючи кола.
-----------------------------------
12.
Подарунок долі…
Ми не знали, що робити
з цим подарунком.
Людина в білому наче летіла.
І обличчя таке знайоме, як на іконі.
Тільки коли біла хмарина
розчинилася у повітрі,
ми побачили що тримаємо
у долонях “ЧОРНО-БІЛИЙ СЛОВНИК”
Ми не знали, що робити
з цим подарунком і спалили.
-----------------------------------
13.
Подивились на мене каміння,
босоногою жінкою в сукні.
Посміхнулась!
А я впав на коліна перед красою
і поповз до вершин її мозку,
скрізь печеру.
------------------------------------
14.
В твоїх очах палає Світ
В твоїх очах палає Світ
В твоїх очах палає Світ
А я розгледіти не зміг
А я розгледіти не зміг
* * *
В твоїх устах лунає сміх
В твоїх устах лунає сміх
В твоїх устах лунає сміх
А я почути це не зміг
А я почути це не зміг
* * *
Солодкі запахи душі
Солодкі запахи душі
Солодкі запахи душі
Я отруїв слиною брехні
Я отруїв слиною брехні
* * *
В твоїх очах палає Світ
А я розгледіти не зміг
А я розгледіти не зміг
----------------------------------