На підвіконні біле кошеня
сумне, але гарне як дитя
в вікно так дивно заглядає
на сніг задумчиво поглядає
як же там за вікном красиво
і сніг падає так грайливо
навпроти вікна сидить вона
з волоссям чорним як ворона
і очі, як чисте небо,такі голубі
за них віддадуть усе добро тобі
але ж ти віддалена, не приймеш
тихо встанеш і красиво підеш
в мріях все те прокрутиш знов
і пригадаєш, як дико він пішов
тоді сонце так багато обіцяло
здавалось, воно не брехало
а вітер тихо насвистував одне
не вір йому, всеодно, він піде
та ти ж його слова не сприймала
як буде краще, тільки ти знала
Зараз те все потрібно забути
волю постарайся здобути
тоді відчуєш яке чудне життя
і забуть оце жахливе ниття
Solnishko-‘๑’-