Ми пізно починаєм розуміти,
Те,що не правильно чинили із людьми.
Коли хотіли нас вони любити,
Ми розвертались й далі йшли.
І не було нам діла нідочого,
Ні щирих посмішок, ні щирих почуттів.
Закривши очі, грали ми в сліпого
І намагались далі йти.
Ми грались із людьми - із їхніми серцями,
Закривши у клітки, здавалось, не втечуть.
Але коли не стало їх, то сталось щось із нами,
Тепер лиш спогади в середині живуть.
І ностальгія із середини з'їдає,
І так погано, так не звично на душі.
А справедливість все назад нам повертає,
Тепер страждаєм ми, як і колись вони.
Вони жорстокі, що пішли від нас?
Вони розбили наше серце?
Тоді повірте, це не в останній раз,
Якщо ви любите погратися з серцем!
