У житті так часто буває
Чогось в житті невистачає
Чи то, щось усередині болить
А може то наша душа горить
Вона так тиха плаче і страдає
І виду неподає, що вона вмирає
На всі стосунки їй наплювати
Лиш би тепер нікого не покохати
Уся біль, як торішня осінь помира
Так і це душу зсередина розрива
Як холодна зима свій сніг розсипає
Так і дівчина свої сльози проливає
А тепер як весна почне розцвітати
Дівчина перестане страдати
Візьме себе у руки і буде тримати
Буде на все цинічно поглядати
І ніхто не буде в цьому світі знати
Коли їй любити, а коли страдати!
..Solnishko.....-‘๑’- ....
