Осінь, тихо опадає пожовкле листя, мир і спокій, довкола благодатна тиша, але не всі спокійно насолоджуються цією картиною, у багатьох ще безліч сезонних турбот. Он перестрибуючи з дерева на дерево веде своє тихе полювання руда прудкенька білочка. В саду росте багато горіхів, от вона й поспішає запастися їхніми плодами на всю зиму. Їй ніколи милуватись красою природи, зате я маю змогу спостерігати за пухнастою гостею, як за дивом природи.
А от мої, домашні коти, не бачать в ній нічого особливого, для них білочка звичайний гризун, дарма, що з шикарним хвостом, мабуть пахне мишами. Інакше, як пояснити те, що завидівши руденьку, мої чотирилапі втрачають спокій, одразу вимагають у мене негайно випустити їх на двір, а коли я відмовляюся виконати це прохання, буквально прилипають до вікна, слідкуючи за всіма рухами прудкої і з досадою вишкіряють до неї зуби. Я не вірю, що хтось із котів міг би її піймати, вона набагато швидша одних, але не хочу псувати їй настрою, тому й тримаю свої бандитів в хаті.
Домашньому котові не зрозуміти клопотів, та турбот маленької білочки, звісно, що йому прижився біля людей тай біди не знає, їсти дають, в теплі тримають, люблять і жалують. А дикій тваринці треба подбати про себе самій, зробити чималі запаси на зиму, знайти тепле гніздечко, та ще й остерігатися всіляких небезпек. Тому, коли часом бачу, як мої мурчики влаштовують на неї засідку, намагаюсь відігнати від гріха подалі.
А ще часто пригадую свою знайому білочку, котра раніше щодня мене проводжала на роботу, просто біля зупинки, де я сідала у маршрутку у неї був свій склад горішків, саме під ту пору припадав час її сніданку. Білочка прибігала брала один горішок і тримаючи його в зубах вистрибувала на найвищій стовп, що слугував електроопорою, там зручно вмощувалась брала горішок у передні лапки і спокійно снідала. Потім мене звільнили з роботу, котру дуже любила, і я перестала зустрічати свою знайому так часто. А зимою руденька загинула під колесами машини, дістаючись до місця свого харчування.
Тоді ридала над нею, мов мала дитина, мені було шкода цю тваринку, котра, крім усього іншого, уособлювала для мене час, коли я була щаслива.
(Ольга Мельник)
ID:
382380
Рубрика: Проза
дата надходження: 04.12.2012 15:14:32
© дата внесення змiн: 04.12.2012 15:19:10
автор: пописуха
Вкажіть причину вашої скарги
|