важкі сонно-солодкі хмари
не дають відчути себе вільним
Обмивши свої ноги в морі
пливеш втомлено-п’яний
у ліжко про яке мрієш
ще з вчорашнього ранку
кожного дня в одних і тих самих
шортах і босоніжках як месія
по пустелі шукаєш гідної
спокуси свого тонкого гаманця
тут душі немає – не пахне
плід витримки і цноти
солодкий некрат загублених
маршрутів проходить під
Золотими Воротами
пролітає над сірими горами
він як час його не відчуваєш
інколи здається що часу тут нема
а потім раптово приходить
новий дощ
що приносить океан дитячої радості
і легку простуду на наших губах
біль в горлі
для відчуття того що ти живий
ти ще можеш поборотися
за нову зустріч двох поглядів
з метою пізнання нового
свіжої крові чистих світоглядів
обережність не завадить в цьому «раю»
Венери та Амури
слідкують за слабкими тілами
але сон чистить вчорашні гріхи