Холодно.
Човником
Долоні.
Пальцем по небу
помаранчевим креслити
знаки для Тебе.
ЛюблЮ.
І не має потреби
Закриватись...
Зривати
з петель двері
і забувати про сон.
Келих ночі перехилити,
хильнути тЕмряви
і переПОВНИТИСЬ
САМОТОЮ.
Те, що з Тобою
на себе прИйняти,
щоб не спати,
долонями торкати
потертості входу душі.
Не дощі,
не сніги,
а тумани
над містом устануть,
щоби я,
зіщуливши
свій Внутрішній Світ,
з нетерпінням
ранку чекала.
Не спала,
а лиш бачила,
як Ти спиш...
Облиш!
Боляче буває усім
і по-різному...
ЗіркАми порізане
Небо болить.
Теж не спить.
І теж не вміє плакати...
Коли "завтра" прийдЕ,
я забуду цю ніч,
наче мить,
що ніколи не трапилась.
Не жалітись,
Не плакатись.
Лише руки
складати човникм,
вилазити на підвіконника
і малювати, малювати,
МАЛЮВАТИ!!!!!!!!!!!!!!!!!
По небу
пальцями
Знаки
Тобі...
І чекати...
на Відповідь