***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз,
Торкнула хмари сіроткане клоччя.
Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!
Шаліє віск і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.
Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь життя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...
(22.11.12)
Вмліла 56 раз, але потім взяла себе в обидві руки і... Лесунька, якщо це не вигадана особистість, то йому, тому Ангелу, можна позаздрити. ТАКА жінка!!! ТАКІ вірші!!! Це ж можна розрив серця дістати від натиску почуттів!!! Все, більше не можу, бо... ВМЛІВАЮ!!!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Патарочко, та я просто в щирому умліванні (зазичу у Вас слова)))) від такого чарівного коментаря Дякую, що додали мені теплого настрою... Рада Вам завше!