Коли за порогом нас чекає холодна зима,
Хоче в літо духм'яне, пірнути моя душа,
Туди, де росяними світанками плине краса
Й сплітаються доріжки в нескошених споришах.
Туди, де вітер на травах її стиха колисав,
Туди, де пасеться з матір'ю маленьке лоша,
Де у верби, ще розплетена зеленая коса,
Де коханий, тіло ніжно пестив, душу втішав.
Де гупало серце й танули в поцілунках вуста,
Туди, де вперше " кохаю"- він колись їй сказав,
Де лилася з небес на них, божественна доброта,
Туди, де любов’ю й теплом весь світ їх огортав.
Де метелики п’ють нектар і купаються в медах,
Там природа зачаровує й душа ожива,
Вона знову, як і колись, пристрасна та молода,
Там сонети солов’я надиха й вона співа.
В холодну пору тільки й згадувати про літо, що п’янить коханням. 
