Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Чекання - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Трішки... Та маю надію, минеться...Дякую Вам! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Горлице, що так тонко відчуваєте рядочки журливі...
Наталя Данилюк, 10.10.2012 - 22:47
Тепер лише мука впокорена тиші -У сірій вітальні плачу. Душа розтривожена ниє у вірші Допоки запалять свічу...- Так тонко і чуттєво... Якісь потаємні струни душі задіяні в цих журливих рядочках... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко... Хто б краще Тебе чув ті струни потаємні - осінньо-опечалені?Дякую, моя Сонячна! А.Б.В.Гість, 10.10.2012 - 22:22
АКОРДИ СМУТКУЧомусь ми до сірості тої вітальні Не вносимо світла свого. І пощо чекати свічу поминальну... Творімо для інших добро! Допоки живемо, надія не вмерла -- Для кожного шлях нелегкий. Життя неправдиве у світі старому... А з чим ми зустрінем Новий? Як важко прощатись з солодким дурманом, Реальності в вічі сказати про все. Роки не приносять багатства ні слави... Невже марнота всі жалі замете. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Треба сподіватись, що ні... Дякую, дорогий Гостю, за чудовий експромт! Рада Вам щиро!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Патарочко... За сум каюся, та по-іншому чомусь ніяк...
|
|
|