Навулиці жовтень малює квіти,
які я колись тобі дарував
і сотні віршів,куди їх подіти,
може порвать,а може спалить.
Навулиці жовтень малює очі,
які я колись давно цілував.
Тепер тільки вітер ночами шепоче-
нестерпна самотність,котру не спинить.
Навулиці жовтень малює небо,
яке під ноги тобі я стелив,
не гріє сонце тут без тебе
і я не хочу так жить.
Навулиці жовтень малює сльози,
які проливаються сизим дощем.
На серці щемлять дикі морози,
воно знову тобою болить.