Минають місяці короткі,
Їх змінюють нові роки…
Але уста твої такі ж солодкі,
Той самий жар незблідлої щоки…
Нас поділяє відстань - кілометри
Забутих нерозділених доріг.
Скажи чи можу хоч за тебе вмерти,
Коли з тобою жити я не зміг!?
Із пам'яті моєї сторони
Являються незвані мною гості.
А ти приходиш у барвисті сни
Увільнена від скрадності і злості.
Твій милий погляд каже все без слів,
І сеї миті я неначе інший -
Я вмер? Я зник? Я миттю спопелів???
Я став святим з тобою, бувши грішним!
Що нам той Всесвіт і той час,
Коли не бути разом далі…
І не розвіяти печалі
Пожовклих мрій - старих прикрас?!
Я подивлюсь у очі чисті,
Свого кохання. Посміхнусь…
І намалюю сни барвисті,
Й сумирно Небу помолюсь.
І ти прийдеш в мій дім одного разу
Про всі світи мені розповіси.
Я млітиму від дивної краси,
Але не зможу вимовити фразу…
"Чи моєю будеш ти?"
18 серпня 2009 р.