Життя як смолоскип, що запалює
і згоряє саможертовним полум’ям
на жертовнику Батьківщини і Волі.
Г.Журба.
«Вересень відходить тихесенько, босоніж, бо ще тепло. Навіть бриля солом’яного скинув, - сонце ж не пече вже. Червоною калиною заквітчався з веселощів. Навшпиньках відходить, неспостережено, щоб не сполохати химерної, розспіваної осінньої тиші. На ньому розхристана біла сорочка, штани закочені. Босими ногами шугає по стернях. Волосся русяве, як стигла пшениця, очі сині, мов льон. Іде собі стернями й грає на сопілку. Вересень. Пройшов…»
Ось так писала Галина Маврикіївна Журба (Домбровська) багато літ назад, а відчуття, немов описувала погожу цьогорічну днину, коли повернулася з далекої чужини додому. Де її пуповина від миті її появи на світ 29 грудня 1888року в невеликому хуторі Олександрія, що на Тепличчині, проросла коренями глибокої любові до цієї землі і дала дивовижну силу художньому слову. Гнана долею і поневіряннями, стулила письменниця свої очі в далекій і чужій Філадельфії, та попри все, до останнього подиху тужила за Україною.
Ще земля не забула сліди її, голос…
Ще черешні пильнують і саду, і квіт…
Хоч згубились давно тихі риси околиць
хутірка, де Галина з’явилась на світ,
роду того, що дав Україні дитину,
заповівши їй зорі й довічну журбу.
Та земля соболівська стрічає гостинно,
ніби доньку з дороги і каже їй: «Будь!
Будь довіку зі мною, щоб соки живучі
діставали нащадки зі слова твого.
Бо лише у краю Богом даному отчім
світ викрешує з нас непокірний вогонь.
«Голос пам’яті», Олена Герасименко.
Хочеться вірити, що від 14 вересня 2012 року її душа віднайде вічний спокій на місці символічного «Хутірця Галини Журби», любовно створено земляками – подолянами.
Сприяли встановленню пам’ятного знаку Г.Журбі:
Вдовцов Михайло Леонтійович – голова комісії з питань культури, духовності та історичної спадщини,
Каменюк Михайло Феодосійович – голова вінницької організації Спілки письменників України ,
Кравченко Олександр Федорович – голова Теплицької райдержадміністрації,
Прокопенко Віктор Володимирович – начальник відділу культури і туризму Теплицької райдержадміністрації,
Паламарчук Микола Федорович – директор Теплицького районного Будинку культури,
Герасименко Володимир Іларіонович – голова ФГ «Герасименко В.І.,
Заболотний Григорій Михайлович – депутат обласної ради,
Герасименко Олена Василівна – керівник районного літературно-мистецького об’єднання «Дивослово, член НСПУ,
Захарчук Віктор Володимирович – депутат Теплицької районної ради, директор СТОВ «Обрій»,
Яковенко Василь Костянтинович – лікар-стоматолог Теплицької ЦРЛ, уродженець села Соболівки,
колектив працівників Гайсинського лісництва.
Відчуваєте: за українською вікопомною традицією – за гарну справу великою дружньою громадою, толокою!
Ранок. Ще сонячне літепло зігріває лагідно, і тільки польові пагорби, що неначе збіглися докупи і стали довкола невеличкого ставочка в пониззі, аби краще розгледіти, що діється, своїми барвами нагадують, що це пора «бабиного літа». На одному з таких пагорбів виріс товстелезний дубовий слуп з меморіальною дошкою. На ній портрет Галини Журби з надписом «На цьому місці знаходився хутір «Олександрія», де народилася і проживала дитячі роки всесвітньовідома українська письменниця польського походження Галина Журба (Домбровська), 29.12.1888 – 9.04.1979рр». Справа під молодим горіхом – символічний стілець і стіл письменниці. Зліва – великий хрест. До них ведуть широкі сходи з трав’яним покриттям. Позаду – скільки кинеш оком – молодий сад, що тішитиме віднині Галинин спокій рожевою повінню навесні та золотавим шепотом щоосені. Ефект присутності письменниці підсилювався завдяки музичному супроводу її слів з висоти знакового місця. Вона стояла в довгій чорній сукні та перекинутій через плече прозоро-білій туніці, з гладенько зачесаним чорним волоссям, зібраним на потилиці в тугу косу – струнка й урочиста, розповідаючи присутнім про себе, хутір, краєвиди. Роль Г.Журби майстерно виконала працівник районного Будинку культури Алла Волинець. Все оте: і горіх з міцним своїм плодом, і сад, і ставок, природний ландшафт і рукотворні деталі покликані увіковічнити пам’ять про видатну українську письменницю, чиє прізвище написане золотими літерами посеред імен класиків, сприяти духовному відродженню нації, джерелом натхнення для письменників і митців.
Місцевих краян та гостей району щиро зустрічали і вітали голова Теплицької районної державної адміністрації Кравченко Олександр Федорович, голова Теплицької районної ради Габінський Леонід Іванович, Герасименко Володимир Іларіонович – голова ФГ «Герасименко В.І..На запрошення організаторів заходу прибула делегація письменників від НСПУ Яковенко Тетяна, Вітенко Олена, Любацька Людмила, Герасименко Олена, які висловили своє захоплення, привітали всіх присутніх в видатною подією, що, за їхнім переконанням, виходить далеко за межі крайового значення. В авторському виконанні прозвучали вірші письменників, присвячені Галині Журбі, були вручені Почесні грамоти від НСПУ Гарасименку О.І. та Паламарчуку М.Ф., подарунки для місцевого музею. Т.Яковенко зачитала вітального листа від подруги Галини Журби Марти Тарнавської аж із далеких Штатів.
Слова привітання прозвучали від кандидата в народні депутати до Верховної Ради Капітана В., учительки місцевої школи Скоробрехи Л.
Після освячення пам’ятного знаку ксьондзом відбувся святковий концерт. Лунали пісні у виконанні дитячого фольклорного колективу «Цвіт папороті» Соболівської музичної школи та учительського колективу цього ж закладу «Яворина» українською та польською мовами. Виступив колектив ансамблю Теплицької районної музичної школи «Любисток». У їхньому виконанні прозвучала пісня на слова тепличанки, члена літературно-мистецького об’єднання «Дивослово» Раїси Гарбуз, на музику композитора Ольги Янушкевич, що також родом з Теплика..
Тут хутір був – тепер його нема.
Скриплять в зажурі дві старі черешні.
Як вартові історії почесні -
земне коріння в світі їх трима.
Усе життя - дороги і стежки,
усе життя – від пуп’янка до віка…
Чого б, здавалося, потрібно чоловіку,
що обира для себе шлях тяжкий,
прошкуючи крізь сутінки зневір,
як пташка, що спокою не знаходить
у вітряну розхристану погоду,
або бездомний одинокий звір?
Журби Галини наче й не було…
Колись давно ще, може, хтось відплакав…
Черешні, як окличні-кличні знаки –
всі ці роки чекають за селом.
Але й вони ось-ось…- такі старі...
А корені глибокі, як і слово,
що зболене любов’ю при основі ,
заземлене на батьківськім дворі.
Галино, до черешень! Вже пора…
Фільварок був тут, кажуть старожили.
А ці черешні сад ваш сторожили,
і хутір, де гасала дітвора.
Немає хутора – вітрами рознесло...
А ви із чужини - на Україну,
що наче купина неопалима,
живе, як ці черешні – всім на зло!
Журбо! Журинонько…У цій землі ваш дух.
Він гомонить і проростає болем…
Встає світанок сонячно над полем –
розвіять вашу тугу й самоту.
Повідайте, як там, на чужині -
без України, рясту, материнки,
без соняхів, що у вікно навшпиньки,
без джерела, що в травах жебонів?
Без «кукуріків» півнячих, а ще
без тих селян, що серцю небайдужі,
без бджілок, що снують довкола ружі,
густих пшениць, орошених дощем?
Вертайтеся на хутір – вже пора…
Пробачте нам – усім вашим нащадкам,
що пам’ять час відлічує спочатку,
далекий світ діставши з-під пера.
11.12.2011
Тобі б до черешень, туди,
де б’є джерело дзвінкоросе,
де вдосвіта півень будив,
де світом хмеліли покоси.
Ти долю благала: ще б раз
втопитися в травах пахучих,
туди, де барвінок і ряст,
в дитинстві залишений хутір.
Та час невмолимий, і вже
давно нема хутора, саду.
Лиш ворон вгорі стереже
життя, що на будень і свято.
Якби міг повідати крук,
аби мав у крилах ще сили,
на цвинтар в чужий Бавенд-Брук
черешень приніс, як просила.
Упали б вони на межі
цього і тамтешнього світу.
Могили, немов сторожі,
здаля Україною світять.
Не свічі, що їх палить хтось,
любов то - в серцях поіменних:
близенько Осьмачка Тодось,
ще ближче Докія Гуменна.
Євгеній десь тут Маланюк,
Лятуринська теж недалечко.
Немов естафету чийсь внук,
підхопить вітчизну сердечком.
Нізащо не згасяться, ні!
знесилені давнім далеком
любові досвітні вогні,
хоч їм було в світі нелегко.
І сила глибока пера
корінням з народу - там соки.
Вертайся, Галино – пора –
журавкою в небі високім
11.2010
Олена Герасименко, член НСПУ
ID:
365246
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.09.2012 21:58:06
© дата внесення змiн: 19.09.2012 21:58:06
автор: Omega
Вкажіть причину вашої скарги
|