Буря. Ніч. Дерева босоногі
Падають навколішки на землю.
Страшно. Крізь усі перестороги
Лиш цікавість дивиться мізерно.
Глухо. Грім і блискавка страшенні.
Вже води, напевно, по коліна.
Ти далеко... Спраглою душею
Через кілометри ніжно лину.
Що, як буря занавіс залізний
Поміж нас надовго хижо кине?
Ти мене врятуєш, мов ту пісню,
Що жива, хоч вітер дме у спину.
Через болі, страх, перестороги
Ми зійдемось. Сонце порятує.
Тихо. Ніч. Дерева босоногі.
За вікном озону цвіт вирує.
27.08.2012
