Він не тупий.
То діалектика відстала.
Йому хотілось хліба з салом.
Його загнали у колгосп.
Там голова, та ще завгосп,
Та комірник – не бідували;
Вони неміряне жували
Хліб з салом.
Він не тупий.
То діалектика відстала.
Він хліб мав, і до хліба з салом…
Замріявсь… тринькали колгосп:
Крав голова, та ще завгосп
З комірником шматки держави.
Вони не мріяли – хапали,
Не спали.
Він не тупий.
То діалектика відстала.
Він хоче хліба!.. Хліба з салом…
Його силком… – прощай, колгосп!
А голова, та ще завгосп
З комірником – зажирували;
Майно колгоспне розікрали…
Їм – мало!
Він не тупий.
То діалектика відстала.
Він, наймит, хоче хліба з салом,
Ридає – згадує колгосп…
Не голова, і не завгосп,
Не комірник – понасідали
На шиї, ноги позвисали…
Шакали!..
