...моїй першій любові
присвячується...
Знов намислились вірші про тебе,-
Цим бринить бо у долі струна...
Знов очей твоїх згадую небо,
А між нами -
років бистрина...
Натомившись, літа проминають,-
Не сідають на став на крило,-
В непроглядне далеко злітають,
Як журавлики ген за село...
Але й серед печалі такої
Невгасиме моє почуття..,-
В один день я пізнав тебе, Зоя,
Щоби жити цим всеньке життя!
В один день помістилось справдешнє:
Твоя врода осяяла враз
Ще малого мене, щоби чесно
Таїну ту проніс я крізь час...
Про цю тайну лиш знали тополі
Та орелі у нашім краю...
Тільки зараз - за розкладом долі
Тобі відаю правду свою!
Може пізно і в чомусь провинно
Йду до тебе причалом років,
Та раніше, як була ти з кимось -
Турбувати тебе я не смів!
Ти мені, Зоє, не даланієш,
Хоч між нами міста і поля,
Через простір якось мене грієш -
Аж із Пермського краю, здаля!
Хоч сходив я доріг так немало,
Вже й на скронях сивини, в словах..,
Та миліше не знав ідеала -
Од блакитті, що в твоїх очах!
Тридцять літ, дорога моя Зоє,
Як в тій пісні - ти в мене одна...
Тридцять літ серце повне тобою,-
Ти прости, як в тім моя вина!
Я не знаю, як в світі зоветься,
Те чуття, що душа зберегла..
Я би квітку зірвав з твого серця,
Щоб ти тільки щаслива була!
Я повторюю: "Зоєчка, Зоя!"-
О, земна дивна зоре моя,
Моя ніжність пробуде з тобою,
Зігріваючи твоє ім'я!
2008
Олег Стаднік
