я знаю, що ти не подзвониш,
не прийдеш; мабуть, не згадаєш.
і про любов пари слів не промовиш,
бо в інших очах сенс життя вже шукаєш.
я знаю, що наша солодка лав сторі
скінчилася так врешті решт не почавшись,
кохання, мов звір, моє серце геть зморить,
хоч з сміхом я йду, свої сльози сховавши.
так треба? та я все ж чекаю,
усе ж сподіваюсь на щастя своє.
тебе, як раніше, очима шукаю,
кохання в мені цілу вічність живе.