Бачиш,на небокраї світять зорі?
То людські душі. Просто непрозорі.
Ти бачиш, скільки їх?Їх сім мільйонів
І серед них нема однакових,немає клонів.
У них, у всіх свої думки й страждання
Свої турботи і переживання.
У всіх проблеми і у всіх тривоги
І перед усіма різні дороги.
Майже ніхто із них не є щасливим
Один мільйон, не більше, це жахливо.
Але не нам з тобою їх судити
Вони самі вирішують як жити.