Минає час, і ми з роками,
Бажаєм більшого, тепла,
І на вітрилах, в океані,
Летим на крилах, в майбуття.
Ганяє вітер серед моря
Великі хвилі і малі,
Шумить і стогне море синє,
І білий парусник в тобі.
Несеться вперто, не боїться,
Ні хвиль, ні вітру, ні води,
Розгонить тучі в різні боки,
І шлях прокладує тобі.
Мабуть із легкої руки,
Колись построїв його ти,
І відпустив на волю, в море,
Надію й мрії заложив.
Тепер він поряд, із тобою,
Під крики чайки, шум води,
Він прокладає твою долю,
Надію й мрію у житті.
Гуляє весело й завзято
Вітрильник з вітром, серед хвиль,
І море ніжними руками,
Його качає аж до хмар.
Життєве море, людський клопіт,
Вітрильник з волею, в тобі,
Бажання час призупинити,
І не мінятися собі,
Та не міняється картина,
Яку колись придумав ти,
Летиш на крилах в океані,
Щасливий, впевнений в собі.
ID:
345302
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 21.06.2012 02:06:09
© дата внесення змiн: 21.06.2012 02:06:09
автор: Ю.Вороньківський
Вкажіть причину вашої скарги
|
