Землею стелеться туман,
Стоїть криниця край села,
Зі мною радість і журба,
І дорогеє всім село.
Роситься дощиком земля,
Навкруги зорані поля,
І на одинці із життям,
Селянське щастя й доброта.
Радіє інколи душа,
Несе назустріч хліб і сіль,
Бо найдорожчого нема,
З всього найкращого тепер.
Живе і місто і село,
Життям надії в кращий день,
І зберігається тепло,
Від покоління – молодим.
Жовтіє килимом земля,
Блистить озерце вдалині,
І виглядає із-за хмар,
Осіннє сонце в вишині.
