Сидить на троні князь Русі,
Спокійний, впевнений в собі,
В руках тримає шаблю гостру,
Очима він проймає світ.
За ним видніє синє море,
І берег рідний, і чужий,
Земля його, яку він творить,
І бореться за рубежі.
Війною йде на ворогів,
Полкам утворює це свято,
Як батьку вірять всі бійці,
І б’ється він завжди завзято.
Великий князь, то Святослав,
Гуляє весело й на волі,
Та бачить битву в вишині,
І знає він ціну свободи.
Творіння його і дідів,
Держава вільна і заможна,
Завжди в віках, на висоті,
За це він б’ється і сьогодні.
Береться десь в його душі,
Вогонь святий, непереможний,
Веде його на край землі,
І відкриває світ безмежний.
Вже дух святий живе в людині,
Росте і повниться вогнем,
Єднає волю і народи,
Життя відтворює людей.
Сидить на троні Святослав,
Великий князь, і бог так дав,
На троні з каменю і волі,
Він дивиться на білий світ.
ID:
344262
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 16.06.2012 04:20:02
© дата внесення змiн: 16.06.2012 04:20:02
автор: Ю.Вороньківський
Вкажіть причину вашої скарги
|
