На рідній, батьківській землі,
Сміється сонце угорі,
Де посміхаються всі квіти,
Дитинство грається в дворі.
Усе знайоме з давніх пір,
І не міняється й живе,
Завжди любов’ю і теплом,
Усіх, хто входить у цей дім.
Чуття родинного тепла,
Присутнє скрізь, і цим живу,
І молодіє вже душа,
І жити хочеться завжди.
Рідненька хата, двір і тин,
Дитинства милого місця,
І тягне знову в рідний дім,
І до батьківського тепла.
Де мама й тато молоді,
Красиві й впевнені в собі,
Живуть з надією дітей,
І в домі щастя й доброта.
Усе минає день за днем,
Біжать натружені роки,
Чекають вісточки й дітей,
І вже синівського тепла
Сьогодні свято, і завжди,
Нехай сміється дітвора,
Бо у сімейному теплі,
Дитинство й старість ожива.
Творіть добро, несіть тепло,
І в люди, й до людей,
Приходьте знову в рідний дім,
Сьогодні, завтра і завжди.
ID:
343819
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 13.06.2012 23:16:38
© дата внесення змiн: 13.06.2012 23:16:38
автор: Ю.Вороньківський
Вкажіть причину вашої скарги
|
