Так, я був мертвий,
І кров змішалася з слізьми.
Не чув ні пострілів, ні болю,
Неначе ти вже не з людьми.
Але чомусь десь іздалля
До тебе линуть крики, плач, мольба.
Кудись зникає те блаженство,
І ти вже знаєш: ще війна.
Війна страшна,кривава, довга,
Війна без розділів і сцен.
Вона іде, вбиває все,
І , зрештою, мене.
Так, я вмер…і снилися мені
Моєї вірної пісні
І наша хата коло тину,
і у колисочці дитина…
Та ні, я ще живий,
Я ще люблю, я ще молюся Богу.
Нема очей, нема руки,
Та я збираюся в дорогу.
Стрічай же, милая моя,
З війни того, хто любить…
І з твоїм дотиком руки
Дишу на повні груди…
Встаю і йду додому,
Біжу, спішу, лечу,
Щоб привітать її уклоном:
Щасливу зіроньку мою!
Люблю,
Ти знаєш…
Твій… живий…
