Скоріше б весна наступила.
Звичайно, я люблю і сніг.
У ньому відчутная сила,
Коли він впаде на поріг.
Він гарний, пухнастий, ласкавий,
Не лише, коли снігопад.
На землю лягає яскравий,
І царством стає білий сад.
Коли морозець приударе, -
Оце-то зимова краса, -
На небі не має ні хмари,
А зверху бурульки звиса.
Вони як сріблясте намисто
На дереві гордо висять.
І все навкруги урочисто.
Зимові прикраси блищать.
Зима – то, звичайно, красиво,
Але я чекаю весни.
Вона мене кличе грайливо,
І я поринаю у сни.
У сни, де немає тривоги,
Де все починається знов,
Де злої нема настороги,
І вічна панує любов.
