Забуду я тебе вже скоро
бо час біжить немов струмок
ще трішки і ми підіймемось вгору
в небесну вись аж до самих зірок.
Можливо й ти мене забудеш,
забудеш все, що в нас було
але ніколи не забудуть люди
того, що в їх серцях так легко ожило.
Забуду я твої щасливі очі
і ти забудеш тихий погляд мій
не повернемось у ті теплі ночі
коли літали ми поміж чарівних мрій.
Нехай твій образ лишить моє серце
навіки я забуду голос твій.
Знайду одну, що милою назветься,
любов свою, що скаже: ”Ти лиш мій.”
Я проживу з нею щасливо й вірно
я проживу велику кількість літ
але й вона мабуть таємно
когось із пам’яті стиратиме навік.