Дивлюся на небо
й там бачу тебе –
Весело сіяєш,
як та хвиля,
спокійно пливеш...
По широких просторах
себе розширяєш.
Тебе не закриє ніяк
найясніше зоряне вітрило!
Ти ясніша чим місяць
та красніша чим сонце
Твоє серце б'ється
як гуркіт гармат...
А голос твій лунає
від горбів Карпат
та частково роздається
по долинах зеленявих
тай несеться аж до поля
де ростуть тополя
яка розбавляє душу
хлопців молодих
а також і спілих дівчат.
Не захмарить небо
в дні осінні твою славу,
хоч і думи мої встануть
задумливі вранок...
Тебе завжди я згадаю,
як над хмарами ти сяєш
-- Ти під небом місце маєш!
Там тебе я завжди бачу...
Там себе ти розширяєш!
Травень, 7 – 2012 р.