Пролітають роки легкокрилими білими птахами,
Забувається все й висихає вчорашня сльоза.
Ти тут близько стоїш і водночас ти дуже далекий,
Вже не вирветься крик й не заплаче ніколи душа.
Пролітають роки і в минуле відходять всі спомини,
І назустріч летять лише радісні й сонячні дні,
Часом ти виринаєш у пам'яті ніби-то схований –
Це триває недовго. А часом ти навіть у сні
Знов приходиш назад і так хочеться знову сказати:
– Вже минула весна, тихо осінь вступає в свій сад.
Я уже не прийду, і вже марно на мене чекати.
Я уже не прийду. І нема вже дороги назад.
02.05.2001
