Що робити, коли хочеться кричати?
Що робити, коли хочеться ревіть?
Коли хочеться невинного проклясти
І себе руками задушить.
Що робити, коли сил нема спинити
Ріки сліз учора, а сьогодні гнів?
Що робити, коли треба посміхатись
І казати іншим: «Добрий день»?
Що робити, коли жар проймає
Від судінь і рідних і чужих?
Вибачатись, плакати, благати,
Чи умитися і плюнути на всіх?
Що робити, коли рідні плачуть?
Хай клянуть мене, не в тім біда.
Що робити, коли їхні сльози
Вбирає начисто моя душа?
Що робити, коли міцні плани
Зруйнував нежданий буревій?
І від шоку, ніби зовсім п’яна
Просиш себе, нерозумная, молись
Я молюся, другий день молюся,
У соборі, у ікон Святих,
Бога прошу рідних захистити
І від болю їх оберегти.
Що робити, коли ти в тім винен,
Що накрила темрява серця?
Що навколо біль і крига,
Що зруйноване тобою є життя.
Що робити? В кого запитати?
В Бога? Я втомила Бога вже.
Може варто просто задрімати
Біль мене, і гнів, але реальність сон не забере.
Січень 2010 року
Що робити, коли ти в тім винен,
Що накрила темрява серця?
Що навколо біль і крига,
Що зруйноване тобою є життя.
Слатко Лала відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як варто не піддаватися емоційним поривам одразу після дії. доля все розставить по місцям, і там, де вважалася найстрашніша безвихідь, виявиться найвірніший розвиток подій. Деякі негаразди треба вміти переживати, іноді навіть вичікуванням.