Зникає страх,немов міраж в пустелі
В твоїх очах не смуток повний сліз
Ти бачиш світ котрий шукав даремно
Йшов через біль згубивши все навік
Ішов крізь дощ,що падав з неба кров'ю
І давній спів – із твого серця звук
Твій чорний плащ на грішному вже тілі
Не заховав відкритих ран і мук
Ти віддав за мить у тому храмі
За ті зітлівші промені зірок
Рабом ти став, навіки з самотою
Таємний договір у ту ніч підписав
Тепер тримай згорівший промінь світла
А на землі шукай таких рабів
Які також продали свої мрії
Нікчемних, що боротись не змогли
