У тиші просторів широкого замку ,
крокують три дами у пишнім убранку.
Вони нас чарують золотою красою,
заманюють принців тонкою пихою.
Живуть на вершині своєї фортеці,
милуються світом і садом отецьким.
Вони не виходять за мури величні,
ці діви тендітні і дуже критичні,
до люду простого їм діла немає ,
за це їм Господь гріхів не прощає.
Хоча каяття для них просто слова,
та що там слова – всього лиш гірка полова.
Вони не прощають своїх опонентів,
вбивають повільно своїм язичком гостреньким.
Покажеш цим зміям маленьку слабинку,
і ти, милий друже,потрапив у їх павутинку.
Життя для народу, як річка гірська,
а в них все ставкова – каламутна вода.
Хочеш прожити весь вік без душі,
живи як принцеси у власній скалі!