Мій білявий полярний ведмедику,
Як ти там, наодинці з собою?
Укриває наніч хтось пледиком?
Обіймає дбайливо рукою?
Як ти там?
Чи шепоче на вушко весна про любов?
Чи щебечуть пташки споза ранку?
Чи захочеться ласки знов,
Коли вітер колише фіранку?
Як ти там, мій білявий і рідний?
Не сумуєш? Не плачиш?
Своїм принципам стійко вірний,
Моїм дурощам все ж пробачиш?
Коли поряд кумедним ведмедем,
Ти для мене був сонцем і небом...
Цілим світом в тендітних руках.
Бог на нас, немов на мурах,
Споглядає й відречено вірить...
А мені залишається мріять,
Що віддкриєш серденько знов,
І що янголи в нас повірять,
Заквітчається сакура й мов,
Красні ягідки враз поспіють...
Бо священна така любов...
