У вирій відлітаємо далекий,
Вітрам назустріч, разом з нами – воля,
Да не підріже крила нам Життя, бо ми – лелеки,
Хай не розмелить нас мірошник Доля.
Котру пташину випустиш із клітки –
Вона не схоче вже назад вертати;
Коли людина вирвалась з ілюзій сіток –
Їй тілько вже літати та літати…
Та ми не люди, ми тепер птахи –
Нас з пташеняток виплекала Мати,
Тепер ми вирушаємо в дорогу, до мети,
І тілько нам літати та літати…
