А що буде́, якщо вкраду із неба сонце?
І заховаю його у мішок!
Тоді настане тихий час зірок,
Які світитимуть частіше у віконце.
А що буде́, якщо вкраду із дерев квіти?
І заплету коханій у волосся!
Додам ще золотавого колосся,
Аби змогли веселкою в вінку рясніти.
А що буде́, якщо вкраду із тіла душу?
І кину її швидко у вогонь!
Чи не спалить вона моїх долонь,
Якщо я присягну, що так зробити мушу.
А що буде́, якщо вкраду в людини долю?
І витягну із серця щастя!
Мовчки вкладу туди напасті,
Щоб гріх забрав її в свою страшну неволю.
А що буде́, якщо я крила ангелу зламаю?
І пір'я з них зірву жорстоко!
Бо хочу теж літати так високо,
А ті, що в мене є до хмар не підіймають.
А що буде́, якщо весілля своє зроблю у раю?
А наречену вдягну в оксамит!
Лиш чорний - він мій фаворит,
І королевою назву кохану дівчинку мою.
А що буде́, якщо мене на цьому упіймають?
І як захочуть мене покарати?
Гадаю, що не буду утікати,
Бо злодії, повержені добром, - у пеклі помирають!
