Захворіла людська сутність,
Ненажерливість і злоба
Атакують їх сукупність,
Навіть ненависть з-під лоба.
І бабусі й молодички,
Ніби вжалила їх муха,
І без їжі й без водички
Мчать за справками щодуху.
Роблять пробки на дорогах,
Відкривають тротуари,
Водії у тих тривогах
Вже звикають до арави,
Що прямує до совбезу,
Наче мед там нахаляву
Роздають по пуду, може,
Вже не йму свою уяву.
А в совбезі? Там жахіття!
Черга навіть на дорозі,
В коридорі метр не метр
Люди дихати не в змозі.
Але тим, що в коридорі,
Сказать можна, пощастило,
Після справок в такім морі
В адвоката просять «дива».
Але це, як він захоче,
Треба добре заплатити.
Щоб колись тим своїм «дивом»
Вже реально володіти.
Така тиснева навкруги,
А працюючі в совбезі
Не одну, а навіть три
Із вікна бачать берези.
А на вулиці облога,
Штурмами ідуть бабусі,
Водії вже не тримають
В руках себе, хто не в дусі.
Тільки сенсу з цього мало,
Бо те «диво» - мізернятко,
Але люд іде на запах,
Як на сало котенятко.
В бідності він весь заївся,
Може, це все не про тебе -
Значить, добре причаївся,
Що, смачненька скибка з медом?
Так в житті кожна мураха
Хоче себе поживити,
Ледачкує лиш невдаха,
І тій непогано жити.
Що казати – мільйонери,
Круті дачі і машини,
І не бачать вони безлад
З своїх чорних лімузинів.
Наче темні окуляри
Не від сонця, від життя,
Одягнули ті примари,
Втратили всі почуття.
А ти біжи, чоловіку,
Душись в черзі далі, жінко,
Може, наприкінці віку
Заживеш не дуже гірко?!
І хворіє наша сутність,
І вмирає від жалоби
Лиш до себе та до грошей,
Та ще й прагне до свободи!
Та не будемо ми вільні,
Люди, ми геть всі залежні
Не від гпрошей, від повітря,
Перейшло це вже всі межі.
Але тут робить нема що,
Жінко, ти присядь на лаву,
Пам'ятай, що в цьому світі
Нема меду на халяву...
ID:
312150
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.02.2012 21:06:45
© дата внесення змiн: 07.02.2012 21:06:45
автор: MNKA
Вкажіть причину вашої скарги
|
