Самотня тиша і обірвані ковтки повітря,
Холодні схлипування знов і знов,
Це так важливо - все в житті зуміти
І відпустити "молоду" любов.
І пережити пустоту оту в самій собі,
Коли уже на всіх і все плювати,
І неважливо, що було, чи буде у житті,
Лиш хочеться заснути й помовчати.
Закрити вже навіки милі оченята,
І від думок звільнити мозок свій.
От тільки б рідні вибір цей змогли прийняти,
Бо так позбудуся наївних, нездійсненних мрій.
Пронизливо пустий, холодний, безнадійний
Став погляд на цей кольоровий світ,
Але для мене він безбарвний, чорно-білий,
Хоча живу п'ятнадцять з гаком літ.
Моє життя з Тобою було яскравіше,
Бо я любила кожного з людей,
А вже тепер беру у руки ножа вістря,
Бо серце виривається з грудей.
Ось гостре лезо вже торкається зап'ястя,
Де гаряче пульсує моя кров,
І думаєш : "Чому ж закінчилося оте щастя?
Хто з нас до нього ще не був готов?"
І чуєш, як життя із Тебе витікає
Разом з отим червоним з-під руки.
Потроху, ледь помітно, силу всю втрачаєш,
А на очах блистяться сльози, мов зірки.
І пролітає у свідомості усе, що Ти зробила,
А радше - не зробила, - бо така ще молода,
Але свідомо обірвала свої крила,
Не даючи ні шансу на життя.
Аж раптом - різкі спалахи великих ламп
І білі простирадла на скрипучих коліщатах,
І Ти вже бачиш на своїй нозі цей "чорний" штамп
Із часом, коли маєш помирати.
І "темний янгол" вже стоїть біля вікна,
Аби забрати твою грішну душу,
А Ти все ждеш тривожного дзвінка,
Коли заклякнеш в ліжку непорушно.
Коли не знаєш, чи ще встигнуть помогти
Оті всі люди, що юрбляться в метушні,
А поблизу стоять Твої бліді батьки,
Картаючи себе в усіх гріхах Землі.
І мимохіть з'являється питання в голові
"Навіщо собі віку вкоротила?",
Бо покалічила життя рідні й собі,
А могла жити повноцінно і щасливо!́́
Щоб не сталось,ми завжди повинні пам'ятати,що ми не маємо права вирішувати,коли нам йти з життя! Усе минає...мине і це...лиш потрібно перетерпіти!
Віра Голиш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, звичайно!!! словами Ліни Костенко: "І все на світі треба пережити, І кожен фініш - це по суті старт!" шукати добре у всьому і жити щасливо, адже все і всі довкола - це справжнє диво. дякую вам!)
Щоб не сталось,ми завжди повинні пам'ятати,що ми не маємо права вирішувати,коли нам йти з життя! 
Усе минає...мине і це...лиш потрібно перетерпіти! 
дякую вам!) 
