На грані фантастики - скажете ви, а хто сказав, що життя людське не є фантастикою,фантастика це те, що ми не знаємо, але сумніваємось у ньому. нам здається, що явище або живий організм не існує, але ніхто не знає правду.
Лише правда не потребує доказів, отже правда базується виключно на фактах, а матерії розуму, свідомості та підсвідомості складають картини реальності та нереальності, наближуючи лбюдське життя до якоїсь певної події, відрізка часу, простору, зазвичай нашого виміру.
А четвертий вимір ще чекає, ми морально не готові піднятися до таких глибин суті, ми ще не бачимо того, що можевловитися в погляді, знайти відображення усього у нас самих. Ми ще віримо у фантастику, тим самим заперечуючи існування іншого, подібного нашій вірі, а часом кардинально відмінного.
Ми ще можемо забути хто ми і звідкіль, але ніколи не зацікавитися хто ми і навіщо ми тут, і відколи, з якої радості сюди прийшли.
Ми радше згадуватимемо Адама, якого ніхто з нас не бачив, ніж вбумаємося у логіку фантастів - звідки це в них,чому те, що вони говорять так логічноі в одночас не реально..
Чи можливо нам побачити світ, коли навколо лиш пітьма, а до вмикача світла не можна торкатися, бо він не існує, - вмикач придумали фантасти, тому торкнувшись його ти не відчуєш нічого, нічого не зміниться, отже і не намагайся це зробити, всеодно не вийде.
І НЕ ТРЕБА ШУКАТИ ДОКАЗІВ, ПРОСТО ВІР ЩО ВМИКАЧА НЕ ІСНУЄ, БО СВІТЛО ЗМІНЮЄ ЛЮДЕЙ..
ID:
310476
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.01.2012 21:14:46
© дата внесення змiн: 31.01.2012 21:14:46
автор: Чхайло Анна
Вкажіть причину вашої скарги
|