Той хто народжується, той має померти.
Той хто сяє , має згаснути.
І не важливо коли це буде, але ж це має статися.
Це має обов*язково статися.
Межа між смертю і народженням і є життя. Кожен проходить цю межу по-різному. Хтось дуже швидко, не обертаючись назад. Хтось дуже повільно, настільки повільно, що постійно обертається для того об оцінити кожен свій крок.Обертаючись він втрачає багато, втрачає час, який потім просто не можливо повернути. Межа - життя. А, що саме знаходиться поза межею.
На початку ти невпевнено йдеш вперед і здається, що маєш ще повно часу для того щоб набути впевненого кроку. Досягувши середини шляху. розумієш: не так вже багато й зроблено. Страх. Відчуття лякають тебе. Ти намагаєшся робити щось швидше, але нічого не отримуєтья. Ти вже втратив час. Ти зрозумів, що скоро кінець межі. З*явилася та впевненість але зник час.
Книг про те як правильно пройти цю межу немає і ніколи не буде.Кожен напевно сам повинен обрати для себе шлях, який він пройде від самого початку й до смаого кінця. Єдиний шлях, один шлях.
Він був одним із тих хто не мав такої книги. Він не знав, що могло б статися завтра. Мріяв. Постійно мріяв. Хотів чогось кращого для світу і для себе. Єдиним справжнім світом для нього був світ в його уяві. Він не міг рухатись.Не бачив світу. Але той світ що був всередині нього в порівнянні зі звичайним був цілою мережею галактик.Ліжко. Пуста кімната. Монітор компьютера та жаліслива мати, яка супроводжувала його все життя. Він ніколи не тримав зла на світ. Вважав себе особливим. Приймав все це не за важку ношу, яку мав нести, а за дар, яким його нагородили. Його здатність створювати шалені речі просто у себе в голові надавали йому можливості жити далі. Це було дуже весело. Коли інші вважали його несповна розуму він просто отримував задоволення від своєї уяви, і вже не міг зупинитися.
Ранок наступав в нього не тоді коли сонце виходило на небокраї, а коли його душа просто не хотіла спати. Він міг прокинутися в 3 години ночі і для нього це був ранок. Вікна в його кімнаті постійно були зашторені. Це ніяк не заважало йому, а навпаки. Навіть тоді коли уява мала б дрімати. Тобто коли надворі день, вона вирувала в його мозкові. Це було дивовижно. Нехай "несповна розуму" але ж він щасливий.
Ялинка прекрасна. На ній такі гарні ялинкові прикраси.Не потрібно нічого більше ніж такий прообраз свята в передноворічні дні.За вікном погода,яка аж ніяк не нагадувала новорічну казку. Все прекрасно. Всі радіють. Новий рік. Біля Новорічної ялшинки він вже водить хороводи,це доволі весело. Хтось завітав в гості. Він був гарним, приємним господарем, який завжди при нагоді частував своїх гостей смачним печивом. Це були не гості. Він виглянув у вікно та побачив лише собак, що гризлись між собою розкидаючи сніг.
Прийшла мати. Принесла нові диски з іграми. Він довго чекав на них.Це новий випуск. Командні ігри. Нарешті він познайомить свою матір, сестер та братів зі своїм улюбленим заняттям.
Сестра наряджає останні іграшки на ялинку. Брат підкидає жару в камін. мати зайнята за в*язанням. Скоро повинна приїхати ще одна сестра, він дуже давно її не бачив і дуже скучив за нею. Це буде велика зустріч.
Тупіт маленьких ніжок. Племінниця. Вся родина в зборі. Скоро має прийти Новий рік. Буде дуже добре, коли родина у своєму колі зустріне це свято.
Поздоровлення президента по телебаченню. Бій курантів. Нарешті 12 година. Всі вібігли надвір і почали кидатися снігом. Душі переповнені щастя. Холодні але щасливі всі зайшли до теплого дому.
Спів. Мати співає. Звучить гітара. Тиша. Прислухання. Сльози радості на очах дітей.
Скоро повинні прийти ще й гості...
Ось, знову ранок настав у його світі. Нічне марево розсіялось. Він щасливий, що здатний бачити таке уві сні. Нехай шалений, нехай несповна розуму проте щасливий...
