Самотнє листя лине до землі,
лягає тихо й безвісти зникає.
Моє життя мов в сизо-білій млі,-
не знаю,що,але на щось чекає...
Я маю все,батьків і вірних друзів,
тусовки,спорт і подруг навкруги,
та,інколи себе збороть не в змозі,
коли штурмують воїни туги...
Якби не ти,не думав би,що в змозі,
літати там,у синіх небесах,
не йти ногами по сумній дорозі,
а розчинятися в твоїх очах...
Якби не ти,-то не росли би крила
у хлопця з чорно-білих снів.
Для мене ти не просто мила,-
чудна розрада моїх сірих днів...
Ти-мій шматочок неземного щастя,
якого не хватало для життя.
Без тебе вже нічого не удасться,
з тобою-хоч на край,хоч в небуття...