Все швидше й швидше час минає,
Миттєво змінюючи нас.
Але, на жаль, ніхто не знає,
Як уповільнити той час.
Шалено і життя летить,
Яке ти хочеш зупинити,
Аби зуміти певну мить
І ще, і ще раз пережити.
Та уявіть на хвильку ви:
Вдалося зупинити час –
І ми позбавимось мети,
Що спонукала жити нас.
Коли часу стає багато,
Тоді навіщо щось робити?
Мабуть, не треба й працювати,
Бо нам ще жити, жити й жити...
Набридне вмить тобі життя,
Яке потрібне, щоб рости.
Щоб зміг сказати ти: Ось я
своєї досягнув мети!
Бо зміни час несе з собою –
У кращий бік, як не крути.
І ми дорослі вже з тобою,
Хоч вчора ще були дітьми.
Лише повірив, все ти зможеш!
Звичайно, час не призупиниш:
Сьогодні горе переможеш,
А завтра щастя ти зустрінеш.
Закони Всесвіту святі.
Тож не сумуй, не намагайся,
Не зможеш ти їх обійти,
Тому даремно не старайся.
Життя дається нам для того,
Щоб насолоджуватись ним.
Не вимагай уже нічого,
А користуйся лише цим.
Облиш думки і вийди в поле,
Навколо себе озирнись...
Життя побачиш ціле море.
Йому ти щиро й посміхнись.