Ці кулі призначались не йому! –
Казали люди після того, як
Він врятував від смерті дівчину свою,
Що на роботу влаштувалася у банк.
На драму ту ніщо не натякало:
Робочий день безбарвний і нудний...
Та двоє в масках хлопців завітало –
І персонал відразу став блідий.
А біля каси мило гомоніли
Вона і він – закохані й смішні.
Не так давно любов свою зустріли,
Яка їм розфарбовувала дні.
Всі на підлогу, бо вогонь відкрию! –
Кричав грабіжник. – Це не жарт!
Всі полягали, маючи надію,
Що він усе ж не застосує автомат.
Побачив хлопець, як кохану
В приціл один з нападників узяв:
«Якщо натисне кнопку та сигнальну –
Я втрачу жінку, котру так кохав!»
О, ні!!! Натиснули обидва! –
Дівча на кнопку, вбивця на курок:
Програла цю миттєву битву...
Вона! «Нехай нам допоможе Бог!» –
З такою думкою хлопчина
Між ними вистрибнув й прийняв
На себе чергу з магазина,
Промовив щось і тут же впав...
___________
Грабіжники знешкоджені були.
До тями люди повертались...
Вже й з кладовища всі давно пішли,
Але вона заплакана зосталась.
Ці кулі призначалися мені. –
Прошепотіла, бідна, крізь зітхання. –
Клянуся вірність зберегти тобі
За порятунок мій, моя любов остання!