Уже ніяк не пахнуть квіти,
Весняна злива не гуде...
Вітаюсь, яка завжди, привітно,
Назустріч хто мені іде...
Йдуть вулицями скаглярі,
Яким завжди все буде мало,
І жебраки, що взагалі
Не знають - як то жити вдало...
А я самотня серед них,
Хоча й зодіта в сірі шати...
Рахується не кількість книг,
Й не шана батькові і мати,
А хтозна й що!!!
Не в цьому справа,
Та щось не так...
Хай для забави...
Та хтось спроможний зрозуміти,
Що вже ніяк не пахнуть квіти...
