До будинку підійшла людина. Це був чоловік років 25. Він оглянувся. Потім оглянув будинок. Це був гарний великий будинок. Чоловік підійшов до дверей. Знову оглянувся і постукав у двері
Стояла літня спека. Було настільки жарко,що на дворі не було ні душі. Всі поховалися по своїх хатах. У кожній домівці зараз на повну працювали кондиціонери.
Чоловіку, який стукав у двері ніхто не відкривав. Він постукав ще раз і сів на сходи біля дверей. Він був вдягнений явно не по погоді. Глянувши на нього ставало ще жаркіше. У нього була чорна футболка і такі ж чорні штани,а на голові така ж чорна кепка. Було не зрозуміло як він це міг терпіти.
Чоловік у чорному сидів на сходах і оглядав усе навкруги. Перед ним було широке поле,яке заполонили будинки. Хати були всі як один: великі і багаті. У кожної хати було своє подвір*я. Біля кожної-гарно підстрижений газон. Навколо кожного подвір*я простягався кам’яний паркан з кованою брамою.
Це дачне поселення у таку літню спеку було схоже на місто-привид. Не було нікого. Жодної людини ні коло хати,жодної машини на дорозі. Все ніби застигло. Все стояло непорушно. Навіть дерева не шуміли,бо не було вітру. На небі не було ні хмаринки. Земля була висохла і просила дощу. Ні напевно вона просила грози. Сильної грози,щоб напоїти її,змочити її вологою. Але грози,чи навіть маленького дощику не намічалося. І земля здається розуміла це і теж хотіла сховатися,але ховатися їй було нікуди,так само як чоловікові в чорному. Цій загадковій людині яка сиділа на сходах під палючим сонцем.
Але напевно чоловік у чорному не дуже зважав на спеку чи на ще щось. Він прийшов і чекав. Час над ним напевно не мав ніякої влади. Здавалося він сам керує часом. Сидів чоловік у чорному нерухомо і дивився вдалечінь. Дивився крізь дерева,крізь будинки. Погляд його був дуже дивний. Дуже спокійний погляд. Погляд людини якій все було байдуже. Чоловік сидів і дивився майже не моргаючи. Його очі були в тіні. Кепка приховувала очі від людей і від пронизливого сонця,яке заглядало зараз у кожну шпаринку на землі. Ніщо не могло сховатися від Сонця. Такого всевладного,всемогучого світила,яке палило все на своєму шляху. Воно стояло над усіма. Воно було головне. Сонце-бос усіх планет. Усі танцювали під його дудку. Всі крутились навколо нього. І Сонце це знало,і користало з цього. Воно керувало усіма,і всі підкорялися йому. Не могло бути жодних виключень. Але вони все таки були. Чоловік у чорному сидів під палючим всевладним Сонцем і ніби насміхався з нього. Над ним Сонце не мало ніякої влади. Він показував це своїм одягом,своєю витримкою,своїм поглядом. Чоловік ніби був не тут. Не в цьому світі. А у світі своєму. В іншій альтернативній реальності. Яку він сам створив. І в якій не було ні всемогутнього Сонця,ні ще якихось начальників перед якими доводилося схилятися,прогинатися під ними,ховатися від них. Там напевно цього не було. Там був тільки чоловік у чорному і більше нікого. Одне що мучило його це було пустота. Один у світі. А можливо це було і не так. Але все одно він не корився Сонцю. Він стояв вище ніж будь-хто,а можливо і нижче від усіх. Тому не було у нього авторитетів. Не було йому ні перед ким плазувати,ні під ким прогинатися,ні кого було йому слухати. Він сам собі суддя. Сам собі адвокат. Сам собі кат.
Зараз нікому не було до нього діла. Всі ховалися від всемогутнього Сонця. Ніхто не вийшов і не запитав хто він,чому він тут сидить,кого чекає. Ніхто не запропонував води. Ніхто не запросив до себе в дім. Всі ховалися,і цим виражали свій страх перед Сонцем. І воно з цього раділо і палило ще з більшою силою. Сонцю не було діла до чоловіка у чорному,воно давно відкинуло задум підкорити його. Зрозуміло що це не можливо і більше не старалося. Бо воно боялося,що якщо буде продовжувати тоді чоловік у чорному підкорить його,і вже ніхто не буде ховатися від нього-всевладного Сонця. В кожного з них своя правда і свої правила.
На дорозі почувся шум двигуна. Це на великій швидкості мчався мотоцикл. За собою він здіймав хвилі пилюки. Він мчався до будинку,на сходах якого сидів чоловік у чорному.
Шум мотоцикла підривав спокій цієї місцевості. Звук двигуна було чути мабуть у кожній хаті. І люди дивувалися,хто це міг бути на дворі у такій порі. Але ніхто не вийшов подивитися,ніхто не глянув у вікно кого це там несе мотоцикл.
За кермом мотоцикла сиділа жінка. Вона була без шолома. Але виглядала вона так професійно за кермом мотоцикла,що шолома їй не було потрібно зовсім. Жінка виглядала дуже гарною. Її довге,темне волосся розліталося на вітрі. Гордий погляд дивився прямо,далеко прямо,десь у далеку далечінь. На її широких(не дуже характерних для жінки) плечах було шкіряна куртка «косуха». З-під не защепленої куртки виглядала сорочка в клітинку,яка була неохайно заправлена у джинси. А джинси знизу були заправлені у чоботи.
Побачивши ще здалеку людину на своїх сходах вона добавила газу. Жінка заїхала на подвір*я свого будинку уже добре розгледіла чоловіка в чорному. У неї був здивований погляд. Вона напевно не сподівалася бачити цього чоловіка,або взагалі якусь людину у такій порі. Вставши з мотоцикла вона попрямувала до чоловіка в чорному.
-Мої очі мені зраджують! – почала говорити жінка. – А я вже думала що ніколи тебе не побачу! Де ти був все цей час?
-Я теж радий тебе бачити.
-Хм.. радий він!! А пропадати на декілька років ти теж радий? Так?? – уже з підвищеним тоном почала жінка – і що за цирк ти тут влаштував?? Не міг зателефонувати?? Прийшов і сидить тут… Сусіди могли б викликати мєнті… З ким я говорю…Тобі ж мєнти до лампочки… так само як і мені. Ну то може розкажеш нарешті чого прийшов? І де весь час був?
- Я якраз і за цим прийшов. А ти я бачу слова не даєш сказати. Як і раніше. Ніскільки не змінилася…
Жінка підійшла до дверей свого будинку. Витягнула ключі. І відчинила двері.
-Заходь. – сказала вона.
Вони зайшли в дім. Чоловік озирався по сторонам. Роздивлявся кімнату. Кімната була неохайна. Багато одягу розкидано на дивані і по підлозі. Жінка скинула шкіряну куртку просто на підлогу. Добре що хоч підлога виявилася чистою. На столі був цілковитий безлад. Здавалося в цій,тільки одній великій кімнаті вона і живе.
-А що ти тільки в цій кімнаті живеш? – запитав чоловік у чорному.
-Частково тільки в цій. Там на другому поверсі великий зал для репетицій і студія звукозапису. А тут на першому оця кімната і ще одна,але в ній гараж. Там є заїзд з іншого боку. – відповіла жінка.
З-під купи одягу який був розкиданий по дивану виглядала гітара Fender Jazz Bas.
-Пам*ятаю цю гітару. Гарні були часи…
Кімната ця була одночасно і коридором,і спальнею,і вітальнею,і кухнею. Жінка стояла біля умивальника і набирала воду в чайник.
-Чай,кава? – запитала вона.
-А чогось холодного немає??
-Подивись у холодильнику.
Чоловік підійшов до холодильника. На холодильнику було багато магнітів на музичну тематику. Ще були якісь записки,прикріплені до дверей холодильника…
Він відчинив двері і почав оглядати вміст холодильника. Там стояли якісь порожні банки,не зрозуміло від чого. Запах зіпсутого салату рознісся по цілій кімнаті.
-А не пора його викинути? – запитав чоловік
-Судячи із запаху пора. Але я туди вже два тижні не заглядала,так що там вже все треба викинути.
-Продовжимо пошуки якогось холодного напитку…
Він довго оглядав вміст холодильника. Щось витягував,щось закладав назад,щось викидав,щось нюхав і вже після того викидав.
-Мій чай готовий. Якщо не знайдеш чогось холодного,тоді зроблю тобі чай з льодом. Ти там лід знайди. А я поки переодягнуся.
Вона пішла у сторону дивану,по якому був розкиданий різний одяг. І почала переодягатися. Спочатку вона розстібнула сорочку. Потім зняла її і кинула на підлогу. Тепер вона залишилася у ліфчику чорного кольору,за яким були приховані її груди третього розміру. Далі вона зняла джинси і тепер була майже голою. На ній залишилися тільки ліфчик і трусики. Жінка зібрала одяг,який вона тільки що зняла і пішла в сторону гаража.
-Я в душ – сказала вона.
Чоловік у чорному нічого не відповів. Він був зайнятий тим що шукав холодного напитку в холодильнику.
-У неї душ в гаражі? – здивувався він.
І знову зайнявся пошуками чогось холодного. Він витягнув лід. Але подумав що краще його поставити назад,бо він скоро може розтанути. Чоловік так і зробив.
-Таки прийдеться пити чай.
Він взявся провіряти вміст останньої полиці холодильника. І за порожніми і на пів порожніми пляшками від пива він побачив дві пляшечки Pepsi. Чоловік поліз за ними. Спочатку витягнув одну і поклав на підлогу біля себе. Потім потягнувся за другою. В цей час з душу вийшла жінка. Тепер вона була вже в іншій білизні. Він одним оком замітив її. Чоловік закрив холодильник і продовжив розглядати жінку.
-Я знайшов Pepsi. – сказав він.
Вона ніби не слухаючи його підійшла до нього. І сказала:
-Як же за тобою сумувала. – вона почала цілувати і обіймати його.
У неї було холодне приємне тіло. Він почав обіймати його. Ніжно проводив долонями по спині. Вона вже розірвала на ньому футболку.
Між поцілунками вона запитала його: « Ти теж за мною сумував?»
Він почав її цілувати ще з більшою пристрастю. А потім сказав: « А хіба не помітно?»
Вона: «Я хочу щоб ти був мій повністю. Я не хочу втрачати тебе більше ніколи."
Він: « Я буду з тобою. Ти не втратиш мене,Марго»
Вони пристрасно цілувалися і повільно відходили до дивану.
Вона: « Диван так далеко.»
І вони повалилися на підлогу.
