Цей вірш ні про що,
у ньому немає сюжету.
Не побачу я ззаду свого
Обрис свого силуету.
Не дістану із неба зорю,
Хоч як би хотів це зробити.
Може б тоді ти мою
Натуру змогла полюбити.
Може б тоді без вагань ти прийшла би до мене.
Не було би більше зітхань,
Не було би більше потреби.
Потреби іти в небуття,
Закриватись від цілого світу,
І дихати важко неначе життя
ось-ось уже мало б спинитись.
Буквально спинилось би все навкруги,
Квіти б завмерли на стадії цвіту.
І в грації дикій висять скакуни
завмерлі в повітрі...
Хоча з поконвіку
По степу широкому бігли вони.
І бігало їх там без ліку.
