Стою в осінній заметілі,
А на душі зими пурга...
У вирій роки відлетіли...
Не покидай мене снага!
Я знов одна на роздоріжжі,
І необуздані думки...
Бредуть собі по бездоріжжі,
Бо лист засипав вже стежки.
У надвечір"ї тиха осінь
Фарбує пензлем кожен лист,
(Краса сліпить і в темінь очі),
Який це треба мати хист!
В гіркій задумі і печальний,
Останній промінь пестить ліс.
Пташками листя позлітало:
Господар в лісі падолист.
Кленовий лист упав на плечі,
Такий беззахисний, як я...
Уже складає крила вечір...
Світи ясніш, МОЯ ЗОРЯ!!!
Засумувала Надія разом з осіннім кленовим листом. Та дарма! Зоря натхнення і снаги яскраво палає! Щиро бажаю теплого бабиного літа у душі, яскравих барвистих кольорів у серці, радісних і щасливих почуттів
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00