Бичем до Бога ти не заженеш!
Хоч як би ти не намагався,
Коли хтось не бажає взяти хрест,
То в тлінному шукає щастя.
Можливо, що він вічність признає,
Та смерті через край боїться.
Цим страхом совість – голос Божий б’є,
Щоби змінитись він спромігся.
Мине життя і все з ним перейде,
І тлінні блага також зникнуть.
Лиш Царство Боже – вічне та святе,
Лихі до Нього не проникнуть!
Всім покаяння тут Господь дає,
Щоб кожен з нас преображався,
На практиці змінив життя своє,
Святих Дарів би причащався.
Для цього Бог нам вільний вибір дав,
Якого не міняв ніколи,
Однак, в любові Він возревнував:
Без Нього смуток та доќори…
26.08.2011р.
Дуже гарно написано, Ви ще бачу читаєте Життя Святих!
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Так, я читаю життя святих, їхні настанови, щоб було правильне розуміння Біблії. Це є духовна їжа, яка потрібна для душі, подібна до їжі, яку ми споживаємо для тіла.
До Бога треба лише, коли серце саме кличе......ніякі слова не поможуть,поки не зрозуміє людина сама!!!
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так є! В дореволюційній Росії, яка була православною державою, вважалось, що людина є благонадійною, коли вона хоча б один раз в рік посповідається і причаститься. Такій людині видавалась довідка в церкві про сповідь та причастя. Але історія показала, що велика кількість людей в Росії чисто символічно показували, що вони християни, а потім здійснили жовтневий переворот і боролись з церквою.
Коли держава підтримує церкву, це добре, але держава не повинна надміру заглиблюватись в церковні справи.
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя переконує в цьому.
В житті святого Макарія Великого Єгипетського був такий випадок. Йшов його учень дорогою і зустрів жреця-язичника, який ніс багато дров для приготування язичницької жертви. Учень почав лаяти жреця, що той невірний, покланяється бісам, за що його жрець побив. За деякий час зустрів жреця святий Макарій і сказав йому: "Добрий день! трудівничий!" Жрець відчув велику любов в словах св.Макарія, зупинився, завів з ним розмову, пішли вони разом і їх зустрів учень св.Макарія, який дуже здивувався з цього. За деякий час жрець прийняв християнство і теж проходив духовні подвиги.