тепер живу лише тобою... живлюсь твоїми поцілунками і вбираю в себе кожне твої приємне слово, кожен дотик і подих... не знаю що буде завтра...та ні, навіть сьогодні... ти нічого не говориш про свої почуття, а я боюсь спитати щось не те. думаю якщо ти поруч, то значить є надія. іноді бачу в твоїх очах бажання сказати щось важливе. і кожного разу серце замирає, тому що це може бути наша остання розмова. але ти мовчиш. ти ніколи не говориш про свої думки і переживання... можу тільки здогадуватись. як би хотілось зупинити час і щоб нічого не змінювалось. щоб були тільки ми, тільки я і ти... я б так хотіла тебе кохати, бути тією єдиною, хто віддасть тобі усе... але мабуть на це не заслуговую. мабуть мене важко любити. або ж ти заслуговуєш кращого. не мені вирішувати...а поки я живу лише тобою...
