Поховай у душі моє серце,
Поховай його там назавжди,
Поховай мов маленьке озерце,
Що всихає десь там в далині.
Поховай почуття, що приходить до тебе,
Поховай її погляд, що кличе до неба,
Поховай геть усе що тільки ти маєш,
Бо неначе зоря ти тихенько згасаєш.
Поховай весь неспокій, що тільки тривожить,
Поховай все довкола, що горе приносить,
Поховай у собі лиш все тільки найкраще,
Що для тебе й для мене буде на щастя.
Поховай мою душу що лине до тебе,
Поховай, це усе що мені тільки треба,
Поховай, не знущайся над нею, прошу,
Бо тебе як і завжди я дуже люблю.
Поховай її десь на могилі кохання,
Поховай її на кладовищі чекання,
Поховай, бо розіб'ється серця кришталь,
Не побачиш ти імені мого із хмар.
Поховай, убий її тільки скоріше,
Поховай, бо для мене так буде найліпше,
Поховай бо ніколи її не полюбиш,
Бо ніколи її так і не приголубиш.
Поховай, бо для тебе вона непотрібна,
Поховай, хоч від смерті вона стане вільна,
Поховай бо варіантів є лиш тільки два,
Або твоє кохання або смерть від ножа.
ID:
267443
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.06.2011 11:45:19
© дата внесення змiн: 28.06.2011 11:45:19
автор: Вільна і сильна
Вкажіть причину вашої скарги
|
