В той час, коли до нас на крилах мчить
Із журавлями світлая весна,
Я музикою стану, що звучить
У яснім небі, в сонця промінцях.
Полину, наче пташка, через світ,
Луною озвуся у серцях,
Із вітром обійму білий цвіт,
І колоски пшениці у полях.
З рікою я далеко попливу,
На мить спинюся серед квітів й трав,
Мелодією ліс я огорну,
Щоб він так тяжко й сумно не зітхав,
З любов’ю посміхнуся до Землі,
Попрошу соловейка заспівать,
Здіймуся ввись – й розтану ув імлі…
Лиш срібні зорі в небі задзвенять.