День добрий! Добрий та не втішний.
Часи настали – перестали литись строфи,
Тих велетнів, одвічних геніїв… Час грішний –
Глумились з правди про красу, і замінили на пороки..
Закриється од час, час віршів, мемуарів,
Проспівані пісні відлунням пролунають…
Набором тих словесних катастроф і страмів,
Правнỳки наші вдавляться, від стиду повмирають.
Заб’ємо вівців-писарів і в жертву принесемо,
Щоб праотців, живих умів знудило в могилах!
За сотні літ труди-трудні, що вмерли – вознесемо!
Та хто почує шум голів за мурами на небосхилах?
І нижче ніж можливо, не вище ніж організовано,
Гортайте твори «Кобзаря», любіть своїх дітей, вітчизну,
Моліться Богу, в рай бажайте, й робіть, що вам дозволено!
